Леві-Іцхак Шнеєрсон народився 18 квітня 1878 р. в містечку Піддобрянка Гомельського повіту Могилівської губернії (помер 9 серпня 1944 р., Алма-ата, Казахська РСР). Родовід його сходить до третього Любавицького Ребе, Цемах-Цедека. Тору Леві-Іцхак почав вивчати під керівництвом рабина Піддобрянки Йоея Хайкіна – дядька його матері. Учень швидко перевершив свого вчителя і самостійно продовжив вивчення священних текстів.

Одруження У 1900 р. Леві-Іцхак одружився з Ханою – дочкою Меїра-Шломо Яновського. Після весілля молоді переїхали в Миколаїв, де батько Хани був рабином. У Миколаєві 18 квітня 1902 р. у Леві-Іцхака й Хани народився син Менахем-Мендл. Пізніше в сім’ї з’явилися ще двоє дітей: Дов-Бер і Ар’є-Лейб.

Переїзд у Катеринослав У 1907 р. сім’я Шнеєрсонів переїхала в Катеринослав. Оселилися вони на другому поверсі будинку № 20 на вул. Залізній (Європейській). Потім, у 1928–1934 рр. жили в будинку № 15 на розі Залізної та Упорної (Глінки). А остання їхня квартира була на вул. Барикадній, 13.

Обрання рабином Катеринослава У 1909 р. 30-річний Леві-Іцхак став рабином Катеринослава. Місто на той час було одним із найбільших єврейських центрів Російської імперії. Керівництво общини упереджено зустріло молодого хасида, утім його ерудиція, щира відданість Торі й любов до людей допомогли подолати таке ставлення.

Діяльність на посаді рабина до революції У подальші роки авторитет катеринославського рабина виріс настільки, що йому запропонували стати головою рабинського суду в Єрусалимі. Утім Л.-І. Шнеєрсон відмовився від почесної пропозиції: «Якщо я емігрую,… усе релігійне життя закінчиться, бо ніхто не зможе мене замінити тут. Чи можу я поїхати й знищити все це?». Тож він залишився в Катеринославі. Важливою рисою діяльності Леві-Іцхака була організація допомоги нужденним. Під час справи Бейліса він брав участь у створенні фонду оплати адвокатів і підготовці матеріалів до захисту. З початком Першої світової війни разом із ребецн Ханою вони організовували допомогу біженцям.

Боротьба за права віруючих євреїв Пізніше, за радянських часів, становище віруючих євреїв також було непростим. Вони мали працювати на підприємствах у суботу, тим самим порушуючи заповідь. Керівництво не йшло їм назустріч, тож євреї ставали безробітними. Матеріальне становище багатьох сімей було нестерпним. Л.-І. Шнеєрсон організував фонд підтримки нужденних членів єврейської громади. Ця акція, звичайно, викликала роздратування влади. На початку 1939 р. в СРСР проводився перепис населення. Серед багатьох питань, що містилися в анкеті, було й питання: «Чи є опитуваний віруючим чи ні?». Після двадцяти років гонінь і переслідувань багато релігійних євреїв боялися сказати правду. І тоді Леві-Іцхак під час виступу в синагозі звернувся до євреїв із закликом не приховувати своєї віри, оскільки відмова від віри (навіть на словах) – це відмова від зв’язку зі Всевишнім, а єврей не повинен йти на це.

Арешт і слідство 29 березня 1939 р., о 3-й годині ночі, у квартирі рабина Дніпропетровська Леві-Іцхака Шнеєрсона з’явилися працівники НКВД. Обшук тривав до світанку. Була переглянута вся величезна бібліотека рабина й конфісковані його рукописи. Удосвіта Леві-Іцхака заарештували. Слідство тривало вісім місяців. Мінялися слідчі, в’язниці – Дніпропетровська, Києва. На багатогодинних допитах до рабина застосовувалися найжорстокіші тортури, але примусити його до співпраці зі слідством не вдалося: Шнеєрсон заперечував свою провину, а серед знайомих євреїв називав лише мертвих і тих, хто виїхав за кордон.

Заслання 23 листопада 1939 р. рабинові ухвалили вирок: 5 років заслання до Казахстану. 29 січня 1940 р. після важкої подорожі в тюремному вагоні Леві-Іцхак прибув на місце заслання – у селище Чіїлі. Через місяць його дружина, ребецн Хана, змогла приєднатися до чоловіка-засланця. У Чіїлі Леві-Іцхак провів чотири роки страждань. Неодноразові звернення родичів засуджених в інстанції зі скаргами на погане здоров’я засудженого, нестерпні умови життя залишалися без відповіді. 14 травня 1941 р. особлива нарада розглянула звернення Л.-І. Шнеєрсона на ім’я наркома внутрішніх справ Берії, де він писав: «Я стара людина, 70 років, хворий… Невже я повинен страждати безвинно до кінця свого життя…». Утім у перегляді рішення було відмовлено. Лише по закінченню терміну заслання в середині квітня 1944 р. йому дозволили перебратися до Алма-Ати, де на той час жило багато евакуйованих євреїв. Умови життя покращилися, утім старі хвороби саме тепер дали про себе знати. Передчуваючи кінець, Леві-Іцхак сказав друзям: «Пора перебиратися на іншу сторону». Це були його останні слова.

Він був похований на єврейському кладовищі в Алма-Аті. Його могила стала місцем паломництва євреїв. Після смерті чоловіка ребецн Хана доправила його рукописи до Сполучених Штатів Америки, де вони й були видані.

Цікаво:

1. Обрання Леві-Іцхака рабином Катеринослава не проходило безхмарно. Проти кандидатури молодого хасида виступила місцева інтелігенція, яка хотіла бачити на посаді духовного лідера общини менш ортодоксальну людину. Вони звернулися до інженера Сергія Палея, одного з керівників міської сіоністської організації, з проханням, аби він використав свій вплив і не допустив обрання представника династії Шнеєрсонів. Утім Палей вирішив спочатку ближче познайомитися з кандидатом і попрямував до нього в гості. Вони проговорили шість годин поспіль, після чого Палей перетворився на одного з найгарячіших прибічників Леві-Іцхака.
2. У родині Шнеєрсонів народилися троє синів: старший Менахем-Мендл, середній Дов-Бер, молодший Ар’є-Лейб. Усі троє вирізнялися великими здібностями, усім трьом не підійшов темп навчання в хедері, де вони швидко обігнали однолітків, тож вимушені були вчитися окремо. У середині 1920-х рр. первісток Леві-Іцхака Менахем-Мендл переїхав у Ленінград, а в 1927 р. покинув СРСР разом із родиною Шостого Любавицького Ребе Йосипа-Іцхака Шнеєрсона. У 1929 р. у Варшаві він одружився з дочкою Ребе Хаєю-Мушкою. Пізніше, як Сьомий Любавицький Ребе, Менахем-Мендл Шнеєрсон очолив рух Хабад.

Молодший син Ар’є-Лейб кілька років прожив у Ленінграді, на початку 1930-х він перебрався на Святу землю, помер у 1952 р., похований на старому кладовищі в Цфаті. Про середнього сина Дов-Бера відомо дуже мало. У 1941 р. він був розстріляний нацистами разом з євреями містечка Ігрень.

3. Обійнявши посаду равина Катеринослава, Леві-Іцхак відразу ж вирішив побудувати нову мікву, адже стара була вже непридатною для використання. Керівники общини не підтримали його ініціативу, посилаючись на відсутність вільних коштів. Тоді рабин Леві-Іцхак скинув нове пальто й поклав його на стіл зі словами: «Воно коштувало мені недешево, але міква для мене дорожча, тож я жертвую пальто на будівництво». Вчинок рабина подіяв на байдужих, гроші знайшлися, невдовзі в місті на вулиці Банній (нині Павла Нірінберга) запрацювала нова міква.
4. Про умови життя на засланні Леві-Іцхака й Хани Шнеєрсонів свідчить лист дітям, написаний 11 березня 1943 р.: «Дорогі любі діти мої!.. Я живу тут майже чотири роки, а мама приїхала до мене два роки тому на Песах. Усе наше майно лишилося дома…і ми не маємо засобів до існування. Ми, дякуючи Богу, живі, але часто хворіємо. О! Як би хотілося на старості літ перебувати біля дітей, а ми серед чужих, знайомих немає. Прошу вас одразу ж по отриманні листа напишіть нам про ваше здоров’я, як ви живете, а також вишліть нам білизну, відрізи на костюми, взуття – мені (№ 43) і мамі (№ 38), а також продуктову посилку».