Мойсей Карпас народився в 1852 р. у Вільно (нині Вільнюс) (помер 1917 р. в Катеринославі). Меценат навчальних закладів Катеринослава, засновник та меценат мережі єврейських благодійних організацій міста. Меценат переселенського руху до Ерец-Ісраель. Мешкав у Катеринославі з 1881 р. до травня 1917 р.

Родина й освіта Мойсей Карпас отримав релігійну освіту у Вільно: спочатку в хедері, а потім в єшиві. Самостійно заробляти на хліб почав уже в 16 років. У 26 років одружився з Поліною Нежинською. Мав двох синів.

Статки Заснована Карпасом невелика компанія «Карпас і Ковалевський» поступово перетворилась на потужне «Товариство кам’яновугільних і залізних штолень Півдня Росії», яке згодом стало основою торгового дому «М. Ю. Карпас і Син». Його реклама регулярно розміщувалася в «Довідниках-календарях», «Адресних книжках» Катеринославської губернії з 1898 до 1915 р. М. Карпас разом з Ковалевським володів «Фірмою з продажу залізної руди в Кривому Розі». Торгував вапняком із власних кар’єрів у Гришинській волості, представляв низку фірм з продажу вугілля і металопродукції. У 1913–1916 рр. Карпас був акціонером «Товариства заводу М. А. Ковалевського». Капітали М. Карпаса були вкладені й у «Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство» (зараз металургійний комбінат у Кам’янському), «Російське товариство торгівлі цементом», Варшавське страхове товариство, Боковський антрацитовий кар’єр та декілька інших підприємств. Йому належав фешенебельний готель «Франція» на Катерининському проспекті (нині проспект Дмитра Яворницького). Тут же розташовувались його головна контора й квартира родини. За ініціативою М. Карпаса була створена Катеринославська біржа. З 1897 р. Мойсей Карпас – гласний Міської Думи.

Громадська діяльність і благодійність Карпас очолював у місті 24 єврейські заклади. Він був членом правління «Хевра Кадіша» й правління Хоральної синагоги. Обіймав посаду старости Хоральної синагоги. Очолював Катеринославський благодійний фонд і брав участь у створені єврейської лікарні на вул. Філософській. У школу, якою він опікувався, приймали євреїв без відсоткової норми. Благодійністю займалась і його дружина. Вона була членкинею правління єврейської лікарні й пологового притулку. Їй належав дім на вул. Єврейській (Шолом-Алейхема), № 3.

Одним із основних напрямків діяльності родини Карпас була благодійність, яка полягала не в допомозі закладам, що вже існують, а у створенні нових на кошти самого Карпаса. Так, капітал Карпаса в розмірі 2000 рублів було розміщено у спеціальному фонді міської управи. Відсотки з суми слугували джерелом фінансування міської лікарні. Благодійна активність родини Карпас мала два основні напрямки: освітні заклади й заклади соціального спрямування.

Карпас брав найактивнішу участь у створенні основних освітніх центрів Катеринослава на початку ХХ ст. Він частково фінансував створення Вищого гірничого училища в 1899 р. (нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), був організатором і членом опікунської ради Комерційного училища в 1900 р., Вищих жіночих курсів у 1916 р., Єврейського Політехнічного інституту (функціонував у 1917–1921 рр.), був одним з ініціаторів заснування Катеринославського університету (нині Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), що відкрився в 1918 р., – через рік після його смерті. М. Карпас видавав газету «Фрейнд».

На вулиці Бородинській, 24 розташовувались три благодійні заклади: притулок імені М. Ю. Карпаса для бідних єврейських жінок, притулок для старців-євреїв і дитяча їдальня товариства допомоги бідним євреям. Керувала цими закладами об’єднана опікунська рада на чолі з Мойсеєм Карпасом. На повному забезпечені в обох притулках перебували чотири десятки людей. Брали сюди здебільшого місцевих мешканців, у яких не було родичів та які через старість не могли забезпечувати своє існування.

У 1909 р. на кошти невтомного М. Карпаса було відкрито єврейський сирітський дім на вулиці Філософській, 29. При цьому будинку існувало початкове училище (Філософська, 31). У повоєнні роки в будівлі розташовувався дитячий будинок № 4, зараз спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат.

Карпас був членом Товариства Катеринославського відділення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом, а також членом його ревізійної комісії.

М. Карпас товаришував із рабинами П. Гельманом, Л.-І. Шнеєрсоном, художниками В. В. Коренєвим и М. І. Сапожніковим. В його домі бував архітектор і поет О. Л. Красносельський, письменник А. Р. Палей та інші. Великого впливу на нього справив Ш. Левин і М. Усишкін. Мойсей Карпас листувався с Теодором Герцлем – основоположником ідеології політичного сіонізму, засновником Всесвітньої сіоністської організації, провісником створення єврейської держави.

Сіоністська діяльність Багато уваги М. Карпас приділяв стану євреїв в Ерец-Ісраель. Одним із перших він придбав акції «Колоніел Банк», створеного для освоєння Палестини. У Катеринославі його офіс був філіалом цього банку. М. Карпас надавав кошти на поселення німецьких євреїв на Близькому Сході. Підтримував єшиву «Торат Хаїм» в Єрусалимі. За порадою Ш. Левіна, Мойсей купив 2500 ліктів землі, яка згодом перетворилась на один із кварталів Тель-Авіву. Карпас входив і до числа засновників Техніона в Хайфі. У 1914 р., перед Першою світовою війною, він приїхав у Тель-Авів і купив там дім. У 1916 р. він підтримав декларацію Бальфура, що засвідчувала загальне бажання єврейського народу створити національний дім в Ерец-Ісраель.

М. Карпас помер у травні 1917 р. Поховальну процесію очолив рабин Леві-Іцхак Шнеєрсон. Поховали М. Карпаса на Новому єврейському цвинтарі. Зараз на місці цього зниклого кладовища – сквер Л. В. Писаржевського та проспект Богдана Хмельницького.

Ім’я Мойсея Карпаса занесене до «Золотої книги Ізраїлю».

 Цікаво:

1. У 1917 р., напередодні революції, майно Карпаса оцінювалося у 18 млн руб. і було одним із найбільших у Катеринославі.
2. Згідно розпорядження губернатора, у 1897 р. Карпаса було призначено гласним Міської Думи. Цю посаду він обіймав протягом 20 років. Цікаво, що на той час євреї не мали можливості бути обраними, їх призначали лише у виняткових випадках.
3. У притулку для старців під час Першої світової і громадянської воєн жив і помер Йосип Хазанович – єврейський громадський діяч, один із засновників Єврейської національної бібліотеки й університетської бібліотеки в Єрусалимі. У 1915 р. всі євреї, що жили в прифронтовій зоні, за наказом російського військового командування були вислані з Білостоку. Саме тоді, на прохання Карпаса, Й. Хазановича, який лишився без засобів існування, узяли до Катеринославського притулку.